Порохова зброя козаків

Ожига Ожига,органка,сорока  - козацька багатоствольна скорострільна вогнепальна зброя. Ожига складається з багатьох з'єднаних разом стволів ручної вогнепальної зброї або дрібнокаліберних гармат, встановлених на возі або колісному лафеті. Часто Ожигу робили із залізних пищалей, поєднуючи їх з лафетом; стріляли вони залізними кулями . В середньому у Ожиг було від 5 до 14 стволів, але зустрічалися екземпляри і з більш ніж 100 стволами. Ожиги були різного калібру - від установок зі стволами під мушкетну кулю до великих гармат, встановлених на одному лафеті. Процес зарядки Ожиги набагато довший ніж у звичайній рушниці чи гармати, проте це компенсується великою забійною силою і щільністю стрільби. Ожига забезпечувала ведення залпового вогню і була функціональним прообразом кулемета. Ожига, як правило, використовувалася під час оборонних дій або під час морських боїв.

Мушкéт, гаківниця  (італ.  moschetto  - маленька муха, мошка) — ручна   вогнепальна зброя  з ґнотовим замком. Калібр 20-23 мм, дальність стрільби до 250 м. В кін. 17 — поч. 18 ст. замінені кременевими рушницями. В англомовних країнах мушкетами називалися всі гладкоствольні рушниці (англ.  Musket ). В Україні козаки називали мушкети гаківницями, які відрізнялися методом кріплення: під час стрільби кріпилися до стіни, борту судна або брустверу спеціальним гаком

Вид рушниці Фу́зія, фу́зе́я   — рушниця з ударно-кремінним замком, що була поширена у XVII —XVIII століттях. Мала тригранний багнет. Фузію винайшли у 2-й половині XVII століття у Франції. За Петра І на початку XVIII століття, якраз після Північної війни, фузії (отримані як трофейна зброя) були прийняті на озброєння російської армії замість мушкетів, трохи згодом їх почали виготовляти у Росії (на Тульському збройному заводі). На озброєнні були фузії піхотні, драгунські, офіцерські тощо, які різнилися загальною довжиною, довжиною ствола і калібром. Термін «фузія-фузея» проіснував у Росії до 1770-х років. У польській мові назва  фузія  закріпилось за мисливською рушницею. Оскільки вогнепальна зброя в українських козаків була переважно привозною і трофейною, в арсеналах запорожців траплялись фузії як західно-європейського, так і російськ...

Вид рушниці Гаківни́ця   — довга і важка  рушниця  великого калібру, з гаком на цівці ( під стволом ), вживана у 16 — 17 ст. Була на озброєнні  запорізьких козаків . Під час стріляння кріпилася до землі гаком. Гаківниці мали різну довжину ствола в діапазоні від 1 до 2,5 м і за цією ознакою класифікувалися як  півгак ,  гак , подвійний гак, великі гаківниці називалися  козами . Уражала ціль на відстані до 300 кроків. Використовувалась як  фортечна  й наступальна зброя.

Рушни́ця  — в сучасному вузькому значенні — довгоствольна  стрілецька зброя , призначена для утримання та управління при стрільбі двома руками з упором  приклада  в плече,  гладкоствольна  чи комбінована (з гладкими і нарізними стволами), що стріляє  кулею  або  дробом . До відносно недавнього часу (початок XX в.) «рушниця» в широкому сенсі означала будь-яку довгоствольну ручну зброю, включаючи  нарізну  і  автоматичну . Ручна, переважно  гладкоствольна   вогнепальна  або  пневматична   зброя

Аркебуза  — ручна  вогнепальна зброя . За конструкцією — довга ґнотова дульнозарядна  рушниця . Вперше сконструйовано в Іспанії у другій половині XV століття. Широко використовувались у  Європі  в XVI—XVII сторіччях. В цей же час Набула поширення в Україні в шляхетському середовищі та серед козаків, з часом її виготовлення було освоєне місцевими ремісниками.

Бандолет Коротка гладкос твольна  рушниця  (своєрідний видовжений пістолет), поширена в Україні в XVII столітті. Цей тип ручної зброї використовувався здебільшого в  кавалерії . Бандолет був на озброєнні козацького війська під час  національної революції 1648-1676 років . Довжина ствола, на якому монтувалися  приціл  та  мушка , близько 60 см,  калібр  - 10 мм. Бандолет оснащувався іскровим механізмом -  ударно-кремінним замком  нідерландського типу з внутрішньою пружиною. У верхню грань прикладу вправлялася коробочка для запасних кременів.

             Пістоль Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони як правило, носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у “кобурах” при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.